Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Зачепилівщина! Земля, що вірно шанує предків, дбайливо оберігає минувшину і трепетно зазирає у завтрашній день, сповнений новизни і наснаги.
У квітні 2013 року виповнилося 90 років з дня заснування району. Ювілей, в якому вкарбовані нетлінні сторінки історії, плеяда людей, які вписали немеркнучі сторінки подій в літопис краю.
Великий сувій явиш фактів і свідчень намотала на своє веретено біографія Зачепилівщини. Свої витоки вона бере, звичайно, від поселення - Зачепилівка. Під пластами літ і літ дата її заснування не збереглася. За одними відомостями вона виникла в першій половині XVII століття в результаті Запорізької колонізації. За іншими даними - її заснування припадає на більш пізній час - кінець XVIII століття, коли вихідці з Полтавського полку осіли хуторами по річках Орчик, Берестова та Оріль.
У 1802 році після утворення Полтавської губернії Зачепилівка стала волосним центром.
Зачепилівщина завжди перебувала на вістрі суспільно-політичного життя. Досить активно її громадяни відгукнулися па революційну боротьбу за владу Рад. На початку січня 1918 року в селі була встановлена радянська влада. Першим головою Зачепилівського ревкому був обраний Кузьма Бречко, який загинув у 1919 році.
Перші спроби бідняцтва об'єднатися для колективної праці на землі зародилися у Леб'яжому. Тут виникла перша комуна «Труд». Масова колективізація села припадає на кінець 1927 початок 1928 років.
Зміни в адміністративно-територіальному устроєві Харківської області почалися у 1923 році. Саме тоді, у квітні і був створений Зачепилівський район Красноградського округу.
Уже у 1925 році почало діяти і перше в Зачепилівці товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) імені Дзержинського.
У 1927 році через Зачепилівку пролягла залізниця, був побудований залізничний вокзал.
Колективізація сільськогосподарського виробництва охопила всі села району і вже до 1931 року в районі було створено 108 колгоспів, у 1932 році на базі прокатною пункту була заснована Зачепилівська МТС. А вже на її базі у березні 1933 року була заснована районна газета «За більшовицький колгосп», 80-річчя якої відзначалося у 2013 році.
Проте головним багатством району з прадавніх часів і по сьогодні була і є.
миля. Земля, вкрита оксамитовими лісами, блакитними озерами, ставками, річками. Край, багатий на розкішні поля, дорідні хліба. У боротьбі за високі врожаї зростали ряди передовиків сільського господарства. У 1939 році Зачепилівський район був представлений на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві 65-ти експонатами по рільництву з 25 колгоспів.
Люди жили світлими мріями і далекосяжними планами. Віроломний напад фашистської Німеччини порушив життя і степової Зачепилівки. У перші ж дні війни сої ні селян з різних куточків району зі зброєю в руках стали на захист рідної землі.
Німецькими загарбниками Зачепилівщина була окупована 7 жовтня 1941 року. А кількома днями раніше під селом Перша Педашка здійснив свій немеркнучий подвиг політрук Олексій Кириченко, якому посмертно було присвоєно звання Героя Радянської союзу.
За роки Великої Вітчизняної війни п'ятьом нашим землякам було присвоєно звання Героя Радянського Союзу: Івану Сипалу, Андрію Кизимі, Петру Коваленку, Василю Бурмаці, Миколі Нечипоренку.
Трудящі Зачепилівщини одними з перших на Харківщині відгукнулися на заклик розпочати збір коштів у фонд оборони. Па весну 1941 року від трудівників району надійшло понад 6 млн. крб. На них була побудована танкова колона і передана в розпорядження військ генерал-полковника Рибалки.
Довгоочікуваний мир на вистраждану землю Зачепилівки прийшов 19 вересня 1943 року. Цей святий день вважається днем звільнення району від німецько-фашистських загарбників.
Мирна праця ознаменувалася небувалим піднесенням трудового завзяття. За підсумками соціалістичного змагання 1948 року Зачепилівський район зайняв перше місце в області. Високими нагородами держави були відзначені трудівники села Олександрівка. 10 його трудівникам були присвоєні звання Героя Соціалістичної Праці. Всього за роки радянської влади володарями найвищої в СРСР нагороди стали 14 чоловік.